Психологія дитини від А до Я
Капризи
Батьки карапузів 2-3 років часто скаржаться, що їх милі, слухняні діти раптом перетворилися на некерованих чудовиськ. Завдяки тому що сьогодні з`явилася велика кількість літератури для батьків, багато мам і тат уважають, що капризи та істерики - це закономірний етап у розвитку дітей молодшого дошкільного віку, що в такий спосіб вони пізнають світ людських взаємин, визначають межі дозволеного й недозволеного, і це, зрештою, "саме мине".
Дійсно, капризи, що виникають у трирічної дитини, швидше за все, є виявом кризи трьох років, коли малюк прагне бути самостійним. Дитина відокремлює себе від навколишнього світу і виробляє своє власне до всього ставлення. Починається процес побудови власної індивідуальності. Із чого почати простіше всього? Звісно, із протесту! Батькам важливо в цей момент зрозуміти, що їх малюк підріс і вимагає нового до себе ставлення. Коли ж ні, капризи будуть посилюватися.
Чому виникають дитячі капризи? Як їх позбутися?
Дитина вередує, якщо батьки не вміють говорити з малюком його мовою - мовою гри.
Дитина вередує, якщо батьки впливають на дитину такими засобами виховання, що не відповідають віку дитини.
Якщо стиль спілкування дорослого і дитини відрізняється непослідовністю, то капризів не уникнути.
Як тільки дитина починає вередувати, залишайтеся поруч, дайте її зрозуміти, що ви її розумієте. Обійміть малюка, запевніть у своїй любові та намагайтеся відволікати відволікати від капризу, що так розбурхав його. Однак нічим не винагороджуйте дитину.
Якщо вам не вдалося зробити це, дайте дитині спокій, не звертайте на неї уваги. Дайте "відвести душу", але не беріть у цьому участі.
Не намагайтеся в цей час що-небудь доводити своїй дитині - це даремно! Сварка не має змісту, биття ще більше її розбурхають.
Будьте з дитиною наполегливими. Якщо ви сказали "ні", залишайтеся і далі з такою самою думкою.
Не здавайтеся, навіть якщо напад у дитини відбувається в громадському місці. Найчастіше допомагає тільки одне - взяти її за руку й повести.
Коли малюк заспокоїться, поговоріть із ним ласково. Розкажіть йому, як вас засмутило, що він так поводився. Запевніть, що надалі він поводитиметься краще, що ви все одно її любите і переконані, що вона ніколи більше не поводитиметься погано, навіть якщо щось буде не так, як їй хочеться. Подібна розмова з малюком необхідна, щоб у нього не виникло почуття провини, як це нерідко трапляється після бурхливих сплесків гніву.
КРАДІЖКИ
Маленький синочок приніс із диячого саду чиюсь машинку, і виявилося, що взяв він її не спитавшись. Донька без дозволу взяла гроші з маминого гаманця й витратила їх на льодяники. Такі ситуації знайомі багатьом батькам. І реакція дорослих на них здебільшого однакова: "Який жах! Звідки це в моєї дитини! Ми ж не вчили її брати чуже!"
У дошкільному віці в дітей уже починають формуватися моральні поняття. Але це ще не означає, що вони вже закріпилися. Так, дійсно, малюк уже розуміє - "його" ця іграшка або "чужа". Але тримати себе в руках, перебороти бажання володіти чимось, чого в нього немає, а в когось - Є, він ще не може.
У кожній окремій ситуації намагайтеся спокійно й справедливо розібратися, що ж відбулося. А раптом ваша дитина чесно помінялася зі своїм приятелем? Зверніть увагу, що для дітей не дуже важлива реальна вартість іграшки. Тому джип, що керується за допомогою радіо та дорого коштує, може бути легко обмінений на який-небудь інший непоказний, дешевий автомобіль.
А якщо малюк узяв "загальну" іграшку з ігрової кімнати дитячого садочка? Подумайте, що, можливо, йому просто дуже хотілося нею володіти. Так, наприклад, дівчатам іноді дуже хочеться пограти машинкою, але батьки купують тільки ляльок і плюшеві іграшки. Можливо, слід уважніше прислухатися до прохань і настроїв дитини.
У досить складній ситуації опиняються батьки, якщо принесена іграшка належить комусь із дітей і дійсно взята без дозволу. Тоді потрібно намагатися зрозуміти, які стосунки у вашої дитини та власника іграшки. Що знаходиться за таким учинком - бажання привернути до себе увагу і подружитися, або, навпаки, зневажливе, ставлення до іншої дитини? Поговоріть із малюком, з ясуйте, як він сам ставиться до свого вчинку. Якщо почуття провини немає і така поведінка для нього природна, тоді вам слід чітко висловити свою точку зору. Дитина повинна розуміти, що ви здивовані та прикро вражені такою її поведінкою. А якщо малюк і сам засмучений тим що трапилося, тоді разом із ним подумайте, як виправити ситуацію.
Не допускайте, щоб вашій дитині влаштовували загальний розгляд у дитячому саду або в школі. Краще організуйте зустріч двох дітей, де вони без свідків зможуть передати іграшку.
Випадки, коли діти беруть у батьків гроші, у дошкільному і навіть у молодшому шкільному віці є нечастими. Відразу ж необхідно з ясувати, для чого вони знадобилися вашому малюкові. Один із найнеприємніших варіантів - це вимагання старшими товаришами. Це слід суворо припинити відразу ж. Причому необхідно розуміти, що дитині самостійно з такою ситуацією ніяк не впоратися. Ваша дитина не повинна відчувати страху, тиску, не повинна бути жертвою. У цьому випадку не слід засуджувати її занадто суворо. Інший варіант - якщо дитина бере гроші, щоб купити на них подарунки своїм друзям. Як правило, це малюк робить задля того, щоб підвищити свій статус серед приятелів, завоювати довіру. Спробуйте пояснити, що друзі, яких можна задобрити подарунком, - це не надійна компанія. Намагайтеся запропонувати маляті інші способи підвищення статусу - запросіть його друзів у гості, пограйте з усією компанією, не забуваючи при цьому шанобливо говорити про свою дитину, демонструвати, наскільки Ви зважаєте на її думку.
Якщо вам так і не вдалося розкрити таємницю, навіщо маляті знадобилися гроші, не слід "витягати" з нього правду у будь-який спосіб. Пам яиайте, що вам потрібно мати дуже теплі, довірчі стосунки зі своєю дитиною. Тоді для вас не буде таємницею її поведінка. Вона поділиться з вами своїми проблемами,бажаннями, і ви зможете купити дитині саме ту іграшку, про яку вона давно мріяла, разом піти в магазин і витрати якусь невелику суму грошей, допомогти їй обрати подарунок для друга.
Якщо ж випадки, коли дитина бере чужі речі або гроші, стали досить частими, потрібно звернутися до фахівця.
Як поводитися, якщо дитина взяла чужу річ?
Намагайтеся розібратися в ситуації, зрозуміти мотиви дитячої поведінки.
Не говоріть дитині, що вона - "злодії", "злодюжка", "нечесна людина".
Не порівнюйте її з іншими дітьми або із собою в дитинстві: " От я у твоєму віці ніколи чужого не брала".
Не перестарайтеся, обговорюючм дитячу провину, інакше в майбутньому вона приховуватиме від вас всі свої вчинки, за які, на її думку, ви її можете сварити.
Не нагадуйте дитині про її поганий вчинок надалі.
Не влаштовуйте публічних "розглядів" такої провини.
Колискові
Чи давно ви співали своєму малюкові колискову перед сном? Раніше, коли не було телевізора, магнітофона, мама сідала поруч із ліжечком, гладила своє сонечко і наспівувала неголосну пісеньку. Ритми колискових налаштовують дитячий організм на сон.
Адже ми всі знаємо, як важко нашим невгамовним малюкам заспокоїтися. Лежать, крутяться в ліжечку, бурмочуть: "Мамо, посидь зі мною!, " розкажи мені казку, проспівай пісеньку!". Це не важливо, що в мами відсутні ідеальні вокальні дані. Для вашого малюка пісня у вашому виконанні є найкращою. А якщо дитина звикла до цього вечірнього ритуалу з народження, то без колискової вона не засне. Колискова перед сном не просто заспокоює малюка, вона робить його нічний сон більш міцним і здоровим.
Колискова несе багато інформації для дитини: я - твоя мама, я тебе люблю, я з тобою поруч, ти - найкращий, найкрасивіший і сильний. Інакше кажучи,у колисковій записана інформація про те, що малюк може бути спокійним - мама поруч, захищає його. Крім того, колискова дає дитині можливість зрозуміти, що її люблять. Не за щось, а, безумовно, тому що мама любить свою дитину просто так. Тому діти, яким із дитинства співали колискові, завжди менш тривожні. У них вища самооцінка, ніж у тих дітей, які були позбавлені цього ритуалу.
Існує велика ймовірність того, що своїм малятам вони теж співатимуть перед сном заспокійливі пісеньки.
Навіщо і як співати колискові пісні?
Щоб допомогти малюкові швидше заснути.
Щоб заспокоїти пустунчика перед сном.
Щоб заспокоїти занадто тривожного малюка.
Співати колискові потрібно в спокійній обстановці, перед сном, погладжуючи дитинку.
Можна співати разом із малюком, якщо він бажає.
Брехун
Пропоную заздалегідь домовитися, що в цьому випадку кожна ситуація - особлива. І навчимося її розбирати та розуміти, що робити далі.
Отже, малюк вам збрехав. А раптом для нього це зовсім не брехня? Адже дитячий мозок улаштований особливо, і вигадані дитиною образи здаються їй так само яскравими, як дійсні. " Це не я розбив чашку! Це ворона прилітала!" Не сердьтеся! Згадайте, що ви відчували в дитинстві в подібній ситуації, і ваша пам ять миттєво покаже вам подібну картинку. Навчайтеся відрізняти корисну фантазію й бажання уникнути покарання.
Іноді малюк просто вигадує якісь казкові сюжети, розповідає про те, що з ним ніколи не відбувалося. Для батьків такі фантазії - відмінний матеріал для того, щоб краще зрозуміти свою дитину. Послухайте, чого в цих текстах більше? Яскравих, барвистих описів або страхів, негативних сюжетів? Через такі фантазії дитина передає свої переживання нам, дорослим.
У будь-якій ситуації, коли ви сумніваєтеся, сварити малюка чи ні, намагайтеся знайти причину нечесної поведінки дитини. Цілком можливо, що вона обманює тільки з бажання бути ще кращим для мами або тата. " Сьогодні я найкраще їв у дитячому садочку", - розповідає малюк. А ви прекрасно знаєте, що це не так, тому що поговорили з вихователькою. Зовсім непотрібно "Виводити дитину на чисту воду" і говорити: " Ні, Марія Іванівна мені розповіла, що ти три години просиділа над своєю тарілкою". Краще подумайте про те, що давно не хвалили свого малюка. А він тепер вигадує, що добре їв або красиво писав літери, щоб почути від найважливіших людей, який він "найкращий, найрозумніший або найкрасивіший".
" Я не хочу бути поганим в очах мами або тата, - от навіщо малюк обманює дорослих. "Якщо я збрешу, то мене не покарають за мою витівку", - така нехитра думка частенько знаходиться за дитячими відмовками.
Мудрість, послідовність і терпіння - ваш ключик до розв язання проблеми. Ніколи не приймайте рішення зопалу. Кожна ситуація унікальна! Учіться самі й демонструйте приклад дитині - відкрито обговорюйте проблему. Не кваптеся з покаранням! Швидше за все, малюк збрехав сьогодні тому, що ви покарали його минулого разу або наказали: "Зробиш те або те - покараю!" І от результат. Марне заняття - запитувати в дитини: "Ти навіщо мені брешеш?" Це ми вами розуміємо приховані причини дитячої поведінки. А малюк просто намагається врятувати свій внутрішній світ. Тому намагайтеся йому допомагати, а не зашкодити.
Що робити, якщо малюк обманює?
Намагайтеся зрозуміти причину.
Не сваріть, навіть якщо спіймали на брехні.
Не намагайтеся у будь-який спосіб почути зізнання.
Якщо дитина сама визнала свою провину - обов язково похваліть її!
Обговоріть ситуацію з малюком наодинці та намагайтеся разом знайти вихід.
Краще не розповідайте про це нікому, тому що малюкові буде непреємно слухати, що обговорюють його промахи.
Не порівнюйте дитину з іншими дітьми - це не матиме користі.
Демонструйте позитивнийприклад - будьте щирим із дитиною в почуттях і вчиках.
